Шляхи корекції ранніх порушень вуглеводного обміну. Сучасні можливості фітотерапії [21]

Паньків В.І.
Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, Київ, Україна

Вступ

Захворюваність на цукровий діабет (ЦД) зростає в усьому світі і, за оцінками експертів Міжнародної діабетичної федерації асоціації, на сьогодні досягла цифри 537 млн. Прогнозується, що до 2045 року кількість хворих на цукровий діабет перевищить 783 млн. При цьому спостерігається не лише кількісне зростання захворюваності, але й збільшення відсоткової частки поширеності ЦД [1, 2]. Хоча можливості у лікуванні ЦД 2-го типу останніми роками істотно розширилися, адекватний контроль глікемії залишається складним завданням. Навіть комбінована цукрознижувальна терапія далеко не завжди дозволяє домогтися істотного поліпшення метаболізму, а у багатьох хворих на момент діагностики ЦД вже наявні судинні ускладнення. Тому очевидно, що ЦД краще не лікувати, а попереджати [3].

Україна входить до числа країн із високим рівнем захворюваності на ЦД [4]. На сьогодні відсутні скринінгові програми виявлення цього захворювання, тому пріоритетним завданням лікарів первинної ланки є рання діагностика та лікування порушень вуглеводного обміну в осіб з предіабетом. Це поняття містить два стани: порушену толерантність до глюкози (ПТГ) та порушену глікемію натще (ПГН). При першому стані (ПТГ) рівень глікемії натще становить менше 7 ммоль/л при показниках глікемії через 2 години після прийому 75 г глюкози – понад 7,8 ммоль/л, але менше 11,1 ммоль/л. При ПГН рівень глюкози натще перебуває в межах 6,1-7,0 ммоль/л, а після навантаження глюкозою не перевищує 7,8 ммоль/л [5]. Слід враховувати, що частота переходу ПТГ до ЦД становить від 1,5 до 7,5% на рік [6].

Предіабет розглядається як стан із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань (ССЗ). Епідеміологічні дослідження показали, що в дебюті ЦД 2-го типу близько 50% хворих вже мають макро- та мікросудинні ускладнення [7]. Метаболічні порушення, які виникають ще до перших клінічних проявів ЦД, здатні призводити до ураження органів-мішеней та підвищувати ризик ССЗ. У багатьох дослідженнях доведено, що ПТГ не тільки підвищує ризик розвитку ЦД, але й значно збільшує ризик ССЗ, причому навіть більшою мірою, ніж артеріальна гіпертензія (АГ) та дисліпідемія [8].

Оптимізація терапевтичних підходів до лікування ЦД 2-го типу та його ускладнень, насамперед з боку серцево-судинної системи, безумовно, позитивно відбивається на якості життя хворих та його тривалості. Однак навіть ідеальна терапія ЦД і компенсація вуглеводного обміну з перших днів захворювання не можуть забезпечити регрес ускладнень, які розвинулися вже на стадії ПТГ і ще не діагностованого ЦД. У зв’язку з цим надзвичайно актуальними стають дослідження, спрямовані на запобігання розвитку цього захворювання або принаймні віддалення термінів його маніфестації. Найбільш раціональним та економічним шляхом профілактики ЦД 2-го типу є боротьба з факторами ризику [9]. 

За рекомендаціями Європейського товариства кардіологів та Європейського товариства з вивчення ЦД для лікування пацієнтів з предіабетом при неефективності зміни способу життя необхідне застосування антигіперглікемічних препаратів. Така тактика може знизити ризик розвитку як ЦД, а й ССЗ та його ускладнень. Лікування порушень вуглеводного обміну слід розпочинати на ранньому етапі, не чекаючи, поки вони трансформуються в ЦД або призведуть до розвитку ССЗ. Однак лікарі часто ігнорують початкові порушення вуглеводного обміну та займаються головним чином корекцією супутніх факторів ризику [10].

Раціональними підходами до лікування початкових стадій порушень вуглеводного обміну розглядають харчування і фізичні навантаження. У той же час для більшості людей кардинальна зміна способу життя є складним завданням. Тому розраховувати цей дієвий, абсолютно безпечний і не потребуючий витрат метод запобігання розвитку ЦД можна лише в третини осіб з ПТГ. Це диктує необхідність пошуку медикаментозних шляхів для такого контингенту осіб поряд з мотивацією їх до зміни способу життя.

У корекції станів предіабету та у складі комплексної терапії ЦД широкого поширення набули препарати на основі рослинних компонентів. До відкриття інсуліну та створення перших синтетичних цукрознижувальних препаратів витяжки з багатьох лікарських рослин застосовувалися як основні засоби, що знижують рівень глюкози в крові [11].

Фітотерапія є методом вибору у лікуванні початкових проявів ЦД 2-го типу. В осіб із ПГН та ПТГ вона у поєднанні з корекцією стилю життя може зупинити подальший розвиток хвороби. При виявленні легкої форми ЦД своєчасне призначення адекватної фітотерапії забезпечує компенсацію обмінних порушень і попереджає прогресування захворювання. Відсутність чи недостатня виразність лікувального ефекту фітопрепаратів пов’язані не з недоліками методу, а з призначенням нераціональних прописів зборів, неправильним приготуванням витяжок з них, некоректними дозами та недотриманням умов прийому.

Широкому впровадженню методу перешкоджає недостатня обізнаність лікарів, хворих та їх родичів про можливості фітотерапії та негативне ставлення до нього деякої частини хворих та лікарів. Водночас у багатьох країнах накопичено значний досвід успішного лікування ЦД з використанням фітотерапії [12, 13].

Нами було проведено дослідження з метою оцінки ефективності та безпеки дієтичної добавки Сахніл як додаткового комплексу біологічно активних речовин рослинного походження у пацієнтів з порушенням вуглеводного обміну.

Сахніл – комбінований рослинний препарат, що надає багатофакторний вплив на організм при порушеннях вуглеводного обміну, ефект і механізм дії якого обумовлені властивостями компонентів, що входять до його складу.

Склад однієї таблетки Сахнілу: порошків яшад бхасми (Yashad Bhasma) – 37,5 мг, шудхи шаладжит (мумійо) (Shilajit Shuddha) – 37,5 мг, плоди момордики харанції (Momordica charantia) – 12,00 мг, екстрактів: насіння касії (Cassia auriculata) – 45,00 мг, плодів ембліки лікарської (Emblica officinalis) – 37,45 мг, кореневища куркуми довгої (Curcuma longa) – 30,00 мг, насіння джамболани (Eugenia jambolana) – 15,00 мг, усієї рослини енікостемма літораль (Enicostemma littorale) – 11,00 мг, листя джімнема сильвестра (Gymnema sylvestre) – 11,00 мг, листя мелії азедарах (Melia azadirachta) – 11,00 мг, серцевина птерокарпуса сумчастого (Pterocarpus marsupium) – 8,00 мг, стебел тіноспори серцелистої (Tinospora cordifolia) – 8,00 мг, усієї рослини сверції чирати (Swertia chirata) – 1,25 мг.
Складові фітопрепарату Сахніл, який сприяє нормалізації підвищеного рівня цукру в крові, володіють антиоксидантною, імуномодулюючою, знеболювальною, цитопротекторною, протизапальною, гастропротекторною, тонізуючою, антисептичною, антиканцерогенною, гіполіпідемічною, нейропротекторною та іншими діями, що відповідає життєвим реаліям поєднаного перебігу цукрового діабету на тлі оксидативного стресу, порушень з боку різних органів і тканин.

Перевагою рослинного комплексу Сахніл є багатогранний механізм його цукрознижувальної дії. Так, рослини, що входять до складу рослинного комплексу Сахніл (джімнема, момордика), чинять подібний до впливу метформіну ефект: знижують синтез глюкози в печінці, зменшують абсорбцію глюкози в кишечнику та покращують засвоєння глюкози периферичними тканинами, зменшуючи інсулінорезистентність [14, 15]. Подібно до препаратів сульфонілсечовини, Сахніл стимулює вивільнення інсуліну β-клітинами підшлункової залози завдяки дії джімнеми, момордики, кореневища куркуми довгої [16]. Механізм цукрознижувальної дії подібний до інгібіторів дипептилпептидази-4 має момордика, яка містить інсуліноподібні пептиди, що підвищують толерантність до глюкози та сприяють зниженню рівня глікемії натще [15].

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ

Під спостереженням перебувало 55 осіб. Пацієнти першої групи (n=20) з ПТГ дотримувалися рекомендацій щодо зміни способу життя та фізичної активності. Пацієнти другої групи (n=30) із ПТГ отримували дієтичну добавку Сахніл. Сахніл призначали по 2 таблетки двічі на добу за 30 хвилин до їди впродовж трьох місяців.

Визначали рівень глікемії натще і через 2 години після навантаження 75 г глюкози, показники ліпідного обміну до і після лікування (загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів ЛПНЩ, ЛПВЩ, ТГ) за допомогою біохімічного аналізатора BioChem SA (High Technology Inc., США) та стандартних тест-наборів (High Technology Inc., США; «Філісіт-Діагностика», Україна).

Для оцінки переносимості та реєстрації побічних ефектів усі обстежені особи були забезпечені щоденником самоконтролю. 

При обробці результатів використовували математичні та статистичні методи аналізу. Визначали середнє арифметичне значення трьох показників (глікемія натще, HbA1c, ліпідограма) у групах дослідження. Для порівняння рядів даних між собою використовували двовибірковий t-тест з різними дисперсіями. Рівень значущості р<0,05 розглядали як достовірний.

РЕЗУЛЬТАТИ
Початкові показники параметрів вуглеводного обміну, включаючи рівні глюкози натще і через 2 години після навантаження, не відрізнялися між двома групами лікування (табл. 1).

Таблиця 1. Показники вуглеводного обміну у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози в динаміці спостереження впродовж трьох місяців

Показник	Перша група (n=20)		Друга група (n=30)
	До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
Глікемія натще, ммоль/л	6,81±0,09	6,76±0,11	6,93±0,15	5,62±0,09*
Глікемія через 2 год в процесі ГТТ, ммоль/л	9,04±0,26	8,82±0,29	9,02±0,17	7,14±0,19*
HbA1c, %	5,92±0,32	5,86±0,44	6,03±0,46	5,98±0,34

У першій групі наприкінці спостереження рівень глікемії натще практично не змінився і становив 6,76±0,11 ммоль/л. Через 12 тижнів в групі пацієнтів, які отримували Сахніл, концентрація глікемії натще знизилася на 18,9 % і склала 5,62±0,09 ммоль/л. Ці зміни статистично значущі як у порівнянні з початковим рівнем (р = 0,02), так і в порівнянні з першою групою (р = 0,04).

Наприкінці лікування в осіб першої групи відзначалося незначне зниження рівня глікемії через 2 години після навантаження (р = 0,08). Терапія із застосуванням дієтичної добавки Сахніл призвела до суттєвого зниження (на 20,8 %, р = 0,001) концентрації глікемії через 2 години після навантаження, що становило 7,14±0,19 ммоль/л. Різниця між групами досягла високої достовірності (р=0,001).

При аналізі показників ліпідного обміну в динаміці спостереження і лікування встановлено, що в другій групі пацієнтів, які приймали Сахніл, концентрація загального холестерину (ЗХС) достовірно знизилася на 10,8 % (до лікування 6,09±0,17 ммоль/л, після лікування – 5,43±0,11 ммоль/л; р = 0,03) (таблиця 2). В осіб першої групи рівень ЗХС за час спостереження не змінився (напочатку 6,32±0,19 ммоль/л та після лікування 6,16±0,21 ммоль/л).

Таблиця 2. Показники ліпідного обміну у пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози в динаміці спостереження впродовж трьох місяців

Показник	Перша група (n=20)		Друга група (n=30)
	До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
ЗХС, ммоль/л	6,32±0,19	6,16±0,21	6,09±0,17	5,43±0,11*
Холестерин ЛПНЩ, ммоль/л	3,84±0,21	3,79±0,17	3,76±0,15	3,28±0,16*
Холестерин ЛПВЩ, ммоль/л	0,94±0,03	0,98±0,04	0,97±0,04	1,11±0,05*
ТГ, ммоль/л	2,76±0,19	2,74±0,15	2,61±0,16	2,17±0,14*

Аналогічні зміни спостерігалися і стосовно концентрації холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у сироватці крові. Після терапії з використанням Сахнілу в осіб другої групи рівень холестерину ЛПНЩ достовірно знизився на 12,8 % (до лікування 3,76±0,15 ммоль/л та після лікування 3,28±0,16 ммоль/л; р=0,03). У першій групі за час спостереження відзначено лише тенденцію до зниження рівня холестерину ЛПНЩ (до лікування 3,84±0,21 ммоль/л та після лікування 3,79±0,17 ммоль/л).

Серед параметрів ліпідного спектру на тлі терапії дієтичною добавкою Сахніл найбільшого зниження (на 16,9%) досягнув вміст тригліцеридів (до лікування 2,61±0,16 ммоль/л та після лікування 2,17±0,14 ммоль/л, р=0, 02). У першій групі вміст тригліцеридів практично не змінився (до лікування 2,76±0,19 ммоль/л та після лікування 2,74±0,15 ммоль/л).

Концентрація холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) у сироватці пацієнтів, які отримували Сахніл, наприкінці терапії достовірно збільшилася на 12,6% (до лікування 0,97 ± 0,04 ммоль/л та після лікування 1,11 ± 0,05 ммоль/л, р = 0,01). У першій групі рівень холестерину ЛПВЩ не змінився (до лікування 0,94±0,03 ммоль/л та після лікування 0,98±0,04 ммоль/л).

Отже, терапія із застосуванням дієтичної добавки Сахніл сприяє зниженню рівня загального холестерину, тригліцеридів та холестерину ЛПНЩ та призводить до підвищення вмісту холестерину ЛПВЩ.

Для оцінки переносимості та реєстрації побічних ефектів усі обстежені особи були забезпечені щоденником самоконтролю. У групі хворих, які отримували Сахніл, у процесі спостереження побічні ефекти не зареєстровані. Загалом всі пацієнти оцінили переносимість терапії із застосуванням дієтичної добавки Сахніл як добру.

Достовірних змін з боку антропометричних показників в процесі спостереження не спостерігалося.

Обговорення

В останні десятиліття все більше людей у своїх пошуках звертаються за межі загальноприйнятої медицини з намірами хоча б частково задовільнити свої потреби в медичній допомозі (у Великій Британії до 80 % пацієнтів віком за 60 років віддають перевагу лікам рослинного походження) [17]. При цьому акцент робиться на зареєстровані готові фітофармацевтичні препарати, а не на самостійне приготовлення лікарських настоянок. Призначення фітопрепаратів не слід розглядати як альтернативу застосування інсуліну чи пероральних цукроознижувальних препаратів, але фітотерапія здатна проявити суттєву підтримку стандартному способу лікування на всіх стадіях ЦД, а на ранніх етапах деколи спроможна на певний період замінити традиційне лікування і досягнути ремісії ЦД [18].

Нами досліджено вплив Сахнілу в осіб з порушенням толерантності до глюкози упродовж трьох місяців. Загалом було проведено два візити: до лікування та через 3 місяці прийому фітокомплексу з аналізом лабораторних показників вуглеводного та ліпідного обміну (рівень глікемії в процесі глюкозотолератного тесту, глікований гемоглобін, ЗХС, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПВЩ, ТГ) в осіб з ПТГ.

Через 12 тижнів вживання рослинного комплексу Сахніл у пацієнтів із ПТГ спостерігалося достовірне зниження основних параметрів вуглеводного та ліпідного обміну.

Постпрандіальна гіперглікемія розглядається важливішим чинником ризику розвитку серцево-судинних ускладнень, ніж глікемія натще. Встановлено, що постпрандіальна гіперглікемія супроводжується значним збільшенням товщини інтими-медіа сонної артерії як початкової ознаки атеросклерозу. У низці досліджень наявність ізольованої гіперглікемії через 2 години після навантаження глюкозою (≥ 11,1 ммоль/л) при нормальній глікемії натще асоціювалося зі збільшенням вдвічі ризику серцево-судинних ускладнень [19].

Постпрандіальна гіперглікемія викликає окислювальний стрес, який супроводжується порушенням функції ендотелію та посиленим окисленням ЛПНЩ і безпосередньо сприяє розвитку атеросклерозу. Крім того, гіперглікемія призводить до активації факторів згортання та посилення адгезії, що призводить до наростання ендотеліальної дисфункції як початкового етапу атерогенезу [20].

Таким чином, антигіперглікемічна терапія із застосуванням дієтичної добавки Сахніл у добовій дозі 2 таблетки двічі на день призвела до зниження і нормалізації параметрів вуглеводного обміну. Ці зміни носять статистично значущий характер у порівнянні як з початковим рівнем, так і з показниками першої (контрольної) групи.

ВИСНОВКИ
Через 12 тижнів в групі пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози, які отримували Сахніл, концентрація глікемії натще знизилася на 18,9% і склала 5,62±0,09 ммоль/л. Ці зміни статистично значущі як у порівнянні з початковим рівнем (р = 0,02), так і в порівнянні з контрольною групою (р = 0,04).

Терапія із застосуванням дієтичної добавки Сахніл впродовж 12 тижнів призвела до достовірного зниження (на 20,8%, р = 0,001) рівня глікемії через 2 години після навантаження, що становило 7,14±0,19 ммоль/л.

Застосування дієтичної добавки Сахніл сприяло зниженню рівня загального холестерину, тригліцеридів та холестерину ЛПНЩ та призвело до підвищення вмісту холестерину ЛПВЩ в осіб з порушенням толерантності до глюкози.

Дієтична добавка Сахніл є ефективним засобом для лікування хворих із порушеною толерантністю до глюкози. Терапія із застосуванням дієтичної добавки Сахніл у добовій дозі 2 таблетки двічі на день призводить до зниження і нормалізації параметрів вуглеводного обміну. Ці зміни носять статистично значущий характер у порівнянні з початковим рівнем глікемії.
Сахніл добре переноситься хворими, не викликає побічних ефектів.

References
1. Wang H, Li N, Chivese T, Werfalli M, Sun H, Yuen L, Hoegfeldt CA, et al.; IDF Diabetes Atlas Committee Hyperglycaemia in Pregnancy Special Interest Group. IDF Diabetes Atlas: Estimation of Global and Regional Gestational Diabetes Mellitus Prevalence for 2021 by International Association of Diabetes in Pregnancy Study Group’s Criteria. Diabetes Res Clin Pract. 2022;183:109050. doi: 10.1016/j.diabres.2021.109050.

2. Liu J, Ren ZH, Qiang H, Wu J, Shen M, Zhang L, Lyu J. Trends in the incidence of diabetes mellitus: results from the Global Burden of Disease Study 2017 and implications for diabetes mellitus prevention. BMC Public Health. 2020;20(1):1415. doi: 10.1186/s12889-020-09502-x. PMID: 32943028; PMCID: PMC7500018.

3. Galaviz KI, Weber MB, Straus A, Haw JS, Narayan KMV, Ali MK. Global Diabetes Prevention Interventions: A Systematic Review and Network Meta-analysis of the Real-World Impact on Incidence, Weight, and Glucose. Diabetes Care. 2018;41(7):1526-1534. doi: 10.2337/dc17-2222. PMID: 29934481; PMCID: PMC6463613.

4. Stuart RM, Khan O, Abeysuriya R, Kryvchun T, Lysak V, Bredikhina A, Durdykulyieva N, et al. Diabetes care cascade in Ukraine: an analysis of breakpoints and opportunities for improved diabetes outcomes. BMC Health Serv Res. 2020;20(1):409. doi: 10.1186/s12913-020-05261-y. PMID: 32393341; PMCID: PMC7212677.

5. Bansal N. Prediabetes diagnosis and treatment: A review. World J Diabetes. 2015;6(2):296-303. doi: 10.4239/wjd.v6.i2.296. PMID: 25789110; PMCID: PMC4360422.

6. Sam S, Edelstein SL, Arslanian SA, Barengolts E, Buchanan TA, Caprio S, Ehrmann DA, et al.; RISE Consortium; RISE Consortium Investigators. Baseline Predictors of Glycemic Worsening in Youth and Adults With Impaired Glucose Tolerance or Recently Diagnosed Type 2 Diabetes in the Restoring Insulin Secretion (RISE) Study. Diabetes Care. 2021;44(9):1938-1947. doi: 10.2337/dc21-0027.

7. Anderson J, Meneghini L, Hinnen D, Gill J, Coudert M, Evenou P, Munshi M. Target attainment in insulin-naive patients at high risk for hypoglycemia: Results from ACHIEVE Control. J Diabetes Complications. 2021;35(4):107831. doi: 10.1016/j.jdiacomp.2020.107831.

8. Tsuchida K, Mitsuma W, Sato Y, Ozaki K, Soda S, Hatada K, Tanaka K, et al. Impaired glucose tolerance and future cardiovascular risk after coronary revascularization: a 10-year follow-up report. Acta Diabetol. 2020;57(2):173-182. doi: 10.1007/s00592-019-01394-7.

9. DeFronzo RA, Abdul-Ghani M. Assessment and treatment of cardiovascular risk in prediabetes: impaired glucose tolerance and impaired fasting glucose. Am J Cardiol. 2011;108(3 Suppl):3B-24B. doi: 10.1016/j.amjcard.2011.03.013. PMID: 21802577.

10. Braga T, Kraemer-Aguiar LG, Docherty NG, Le Roux CW. Treating prediabetes: why and how should we do it? Minerva Med. 2019;110(1):52-61. doi: 10.23736/S0026-4806.18.05897-4.

11. Gothai S, Ganesan P, Park SY, Fakurazi S, Choi DK, Arulselvan P. Natural Phyto-Bioactive Compounds for the Treatment of Type 2 Diabetes: Inflammation as a Target. Nutrients. 2016;8(8):461. doi: 10.3390/nu8080461. PMID: 27527213; PMCID: PMC4997374.

12. Governa P, Baini G, Borgonetti V, Cettolin G, Giachetti D, Magnano AR, Miraldi E, Biagi M. Phytotherapy in the Management of Diabetes: A Review. Molecules. 2018;23(1):105. doi: 10.3390/molecules23010105. PMID: 29300317; PMCID: PMC6017385.

13. Farzaei F, Morovati MR, Farjadmand F, Farzaei MH. A Mechanistic Review on Medicinal Plants Used for Diabetes Mellitus in Traditional Persian Medicine. J Evid Based Complementary Altern Med. 2017;22(4):944-955. doi: 10.1177/2156587216686461.

14. Di Fabio G, Romanucci V, Zarrelli M, Giordano M, Zarrelli A. C-4 gem-dimethylated oleanes of Gymnema sylvestre and their pharmacological activities. Molecules. 2013;18(12):14892-919. doi: 10.3390/molecules181214892. PMID: 24304585; PMCID: PMC6269971.

15. Joseph B, Jini D. Antidiabetic effects of Momordica charantia (bitter melon) and its medicinal potency. Asian Pac J Trop Dis. 2013;3(2):93–102. doi: 10.1016/S2222-1808(13)60052-3. PMCID: PMC4027280.

16. Singh J, Cumming E, Manoharan G, Kalasz H, Adeghate E. Medicinal chemistry of the anti-diabetic effects of momordica charantia: active constituents and modes of actions. Open Med Chem J. 2011;5(Suppl 2):70-7. doi: 10.2174/1874104501105010070.

17. Zahn R, Perry N, Perry E, Mukaetova-Ladinska EB. Use of herbal medicines: Pilot survey of UK users’ views. Complement Ther Med. 2019;44:83-90. doi: 10.1016/j.ctim.2019.02.007.

18. Ruiz-Noa Y, Ibarra-Reynoso LDR, Ruiz-Padilla AJ, Alonso-Castro AJ, Ramírez-Morales MA, Zapata-Morales JR, Orozco-Castellanos LM, Solorio-Alvardo CR, Lara-Morales A. Use of herbal medicine for diabetes mellitus in adults from the central-western region of Mexico. Prim Care Diabetes. 2021;15(6):1095-1099. doi: 10.1016/j.pcd.2021.08.010.

19. Bonora E. Postprandial peaks as a risk factor for cardiovascular disease: epidemiological perspectives. Int J Clin Pract Suppl. 2002;(129):5-11. PMID: 12166607.

20. Ceriello A, Genovese S. Atherogenicity of postprandial hyperglycemia and lipotoxicity. Rev Endocr Metab Disord. 2016;17(1):111-6. doi: 10.1007/s11154-016-9341-8. PMID: 26880302.

21. Паньків В.І. Шляхи корекції ранніх порушень вуглеводного обміну. Сучасні можливості фітотерапії. Міжнародний ендокринологічний журнал. ТОМ 18, №7, 22.